В процесі розвитку методики навчання іноземних мов, змінювали один одного кризи дефіциту і «перевиробництва» ідей, необхідних для формування нового методологічного напряму. Наприклад, перехід до комунікативного навчання здійснювався в умовах явного браку плідних і дійсно нових ідей. Криза викликала до життя активний методологічний і методичний пошук, який сприяв розвитку сучасних методичних концепцій
навчання іноземних мов
Для того, щоб зрозуміти, на чому ґрунтуються сучасні методики навчання англійської мови (комунікативна, проектна, інтенсивна, діяльнісна),
необхідно детально розглянути методичні принципи, які лежать в
основі цих методик. В структуру комунікативного методу входять пізнавальний, розвиваючий і повчальний аспекти, які направлені на виховання учня. Враховуючи це і зміст поняття «комунікативності», а також багатогранність системи навчання, можна сформулювати наступні методичні принципи комунікативної методики:
• Принцип оволодіння всіма аспектами іншомовної культури через
спілкування
Комунікативний метод вперше висунув положення про те, що спілкуванню слід навчати тільки через спілкування. В цьому випадку спілкування може бути використане як канал виховання, пізнання і розвитку.
Спілкування є соціальним процесом, в якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, втіленими в матеріальній і духовній культурі. У спілкуванні здійснюється емоційна і раціональна взаємодія людей і вплив один на одного. Саме спілкування є найважливішою умовою правильного виховання. Таким чином, спілкування виконує функції навчання, пізнання і розвитку і виховання в комунікативній методиці навчання.
Процес навчання іншомовному спілкуванню є моделлю процесу реального процесу спілкування по основних параметрах: мотивація, цілеспрямованість, інформативність процесу спілкування, новизна, ситуативність, функціональність, характер взаємодії співбесідників і система мовних засобів. Завдяки цьому, створюються умови навчання, адекватні реальним, що забезпечує успішне оволодіння уміннями і їх використання в умовах реального спілкування.
• Принцип взаємозв'язаного навчання аспектам іншомовної культури
Комплексний характер іншомовної культури виявляється в єдності і
взаємозв'язку її учбового, пізнавального, виховного і розвиваючого аспектів. Кожен з цих аспектів, в практичному сенсі, є рівноцінним. Але справжнє
оволодіння одним можливо лише за умови належного оволодіння іншими.
У зв'язку з цим, будь-який вид роботи, будь-яка вправа, в учбовому процесі інтегрує в собі всі чотири аспекти іншомовної культури і оцінюється залежно від наявності в них даних аспектів. Даний принцип стосується не тільки між аспектних, але і внутрішньо аспектних взаємин. Так, наприклад, передбачається взаємозв'язок і взаємо обумовленість всіх чотирьох видів мовної діяльності (читання, мовлення, слухання і письмо) всередині учбового процесу. Необхідність взаємозв'язаного навчання обґрунтована закономірністю навчання, згідно якої оволодіння відбувається тим успішніше, чим більше аналізаторів бере участь в ньому. Взаємопов'язаність присутня не тільки в процесі навчання, але і в окремих вправах, що спеціально розробляються в рамках даної методики
• Принцип моделювання змісту аспектів іншомовної культури
Об'єм лінгвістичних знань реальної дійсності не може бути повністю
засвоєний в рамках шкільного курсу, тому необхідно будувати модель змісту об'єкту пізнання, тобто відібрати залежно від мети навчання і змісту курсу той об'єм вказаних знань, який буде достатній, щоб представити культуру країни і систему мови. При цьому також необхідно враховувати пізнавальні
потреби окремих учнів, пов'язані з їх індивідуальними інтересами. Певні рамки системи навчання і його кінцеві завдання вимагають в методичних цілях створення моделі змісту розвитку, тобто певного мінімуму, який необхідний для вирішення завдань, що стоять перед предметом.
• Принцип системності в організації навчання іноземної мови
Даний принцип означає, що комунікативна система навчання будується реверсивним шляхом: спочатку намічається кінцевий продукт (мета), а потім
визначаються завдання, які можуть привести до даного результату. Це має
місце в межах всього курсу, кожного року, циклу уроків і одного уроку і
стосується всіх аспектів. Такий підхід забезпечує навчанню системність з усіма властивими їй якостями: цілісністю, ієрархічністю, цілеспрямованістю.
Системність навчання будується з урахуванням закономірностей оволодіння учнями кожним з її аспектів. Все навчання в організаційному плані побудоване на основі правил циклічності і концентричності. Циклічність виявляється в тому, що певна кількість матеріалу засвоюється в межах циклу уроків, кожний з яких включає певну кількість уроків. Будь-який цикл будується на основі стадіальності розвитку того або іншого навику і уміння в кожному виді мовної діяльності.
Циклічність підкріплюється концентричним підходом, який стосується як мовного матеріалу, так і обговорюваних проблем. Системність виявляється в тому, що пропонована система включає не тільки вчителя іноземної мови і учня, але і його батьків, вчителів інших предметів. Наочні зв'язки використовуються, як засіб додаткової мотивації тих учнів, які не цікавляться іноземною мовою.
Системність організації процесу навчання припускає також стадіальність оволодіння мовою, тобто включає різні рівні учбового процесу:
1) рівень ступенів навчання (початкова, молодша, середня, старша);
2) рівень періодів навчання, які визначаються всередині ступенів;
3) рівень етапів (етап формування лексичних, граматичних навиків, етап
вдосконалення навиків, етап розвитку вмінь);
4) рівень стадій навчання, які визначаються всередині етапів (стадії підстановки, трансформації, репродукції, комбінування).
Кожний з рівнів володіє своєю специфікою, яка визначається психолого-педагогічними особливостями учнів.
Таким чином, ситуація виступає не тільки в ролі так званої мовної
ситуації, але і в ширшому статусі - ситуації учбової діяльності . • Принцип індивідуалізації в оволодінні іноземною мовою
У комунікативній методиці учень сприймається як індивідуальність.
Кожен учень, як індивід, володіє певними здібностями, як загального, так і специфічного характеру. Комунікативне навчання направлене на виявлення їх початкового рівня і подальшого розвитку. З цією метою використовуються спеціальні засоби для виявлення здібностей - тести, розвиваючі вправи.
При організації спільної діяльності учнів планується розвиток якостей особистості, необхідних для плідної співпраці. Спільна діяльність організовується так, щоб учні усвідомлювали, що від кожного з них залежить успішність загальної справи. Поєднання спілкування з іншими видами діяльності дозволяє наблизити навчання до реального спілкування, яке здійснюється не тільки заради спілкування, але і обслуговує інші види діяльності, що відбуваються одночасно з ним.
Для продуктивнішого оволодіння учнями всіма аспектами іноземної мови передбачена система засобів (пам'яток і спеціальних вправ) для формування у необхідних навиків та вмінь, для формування вміння вчитися, що складає суб'єктивну індивідуалізацію [25]. Третім провідним компонентом принципу індивідуалізації є так звана особистісна індивідуалізація. Вона припускає облік і використання параметрів, властивих особистості: особистий досвід, контекст діяльності, інтереси і схильності, емоції і відчуття, світогляд, статус в колективі. Все це дозволяє викликати у учнів дійсну комунікативну і ситуативну мотивацію.
Щоб довести це, досить врахувати два факти: 1) спілкування, в даній
методиці -- це засіб підтримки життєдіяльності в суспільстві і 2) за даною
концепцією, навчання є моделлю процесу спілкування.
У системі комунікативної методики передбачається цілий комплекс
заходів для підтримки мотивації учнів.
• Принцип розвитку мовленнєвої діяльності мислення і
самостійності учнів в оволодінні іноземною мовою.
Він полягає в тому, що всі завдання на всіх ступенях навчання є
• завданнями мовленнєвого мислення різного рівня проблемності і складності. Дана методика спирається на інтелектуальні потреби учнів, а це спонукає учня до розумової діяльності.
Завдання мовленнєвого мислення покликані розвивати механізми мислення: механізм орієнтації в ситуації, оцінки сигналів зворотного зв'язку і ухвалення рішень, механізм визначення цілі, механізм вибору, механізм комбінування і конструювання.
Важливо відзначити, що чим більше самостійності проявляє учень, тим більш ефективним буде засвоєння. Тому в даній методиці приділяється велика увага розвитку самостійності мислення, зокрема, в процесі обговорення проблем.
І, нарешті, самостійність, пов'язана з контролем. У комунікативному навчанні використовується така стратегія, яка планує перетворення контролю через взаємоконтроль в самоконтроль. Для цього використовується як прихований контроль, так і усвідомлене володіння учнями знання об'єктів і критеріїв контролю і їх застосування .
• Принцип функціональності в навчанні іноземної мови.
Даний принцип припускає, що кожен учень повинен зрозуміти, що може йому дати не тільки практичне володіння мовою, але і використання одержаних знань в пізнавальному і розвиваючому аспектах.
Цей принцип полягає також в тому, що відбувається оволодіння функціями видів мовної діяльності, як засобів спілкування, тобто
усвідомлюються і засвоюються ті функції, які виконуються в процесі людського спілкування: читання, письмо, мовлення, слухання.
Згідно принципу засоби самі по собі, а функції, що виконуються даною мовою [18].
На функціональній основі створюється модель мовних засобів, які повинні функціональності, об'єктом засвоєння є не мовні бути вивчені в курсі іноземної мови: підбираються певні мовні засоби різних рівнів для виразу кожної з мовних функцій. Залежно від мети
для вираження кожної функції може бути запропоновано і максимальну, і
• мінімальну кількість виразних засобів. Зрозуміло, що сюди ж підключаються і немовні виразні засоби.
• Принцип новизни в навчанні іноземних мов.
Комунікативне навчання будується таким чином, що весь його зміст і організація пронизані новизною. Новизна передбачає використання текстів і вправ, що містять щось нове для учнів, відмову від багатократного читання того самого тексту і вправ з тим самим завданням, варіативність текстів різного змісту, але побудованих на одному і тому ж матеріалі. Таким чином, новизна забезпечує відмову від довільного заучування, розвиває мовлення, продуктивність мовних умінь учнів, викликає інтерес до учбової діяльності.
Також, важливо відзначити, що всі розглянуті принципи взаємопов'язані, взаємообумовлені і доповнюють один одного [14].
Тепер перейдемо до методичних принципів, на яких базується інша сучасна методика навчання англійської мови. Отже, основними методичними принципами, що мають концептуальне значення для проектної методики, є:
Принцип свідомості, який передбачає опору учнів на систему
граматичних правил, робота над якими будується у вигляді роботи з таблицями, що в свою чергу, є ознакою наступного принципу.
Принцип доступності виявляється, перш за все, в тому, що при побудові курсу навчання по проектній методиці розглядаються значущі для учня питання і проблеми.
Принцип активності в проектній методиці ґрунтується не тільки на зовнішній активності (активна мовна діяльність), але і на активності внутрішній, що виявляється в роботі над проектами, які розвивають творчий
потенціал учнів і ґрунтується на раніше вивченому матеріалі. У проектній методиці принцип активності грає одну з провідних ролей.
Принцип комунікативності, що забезпечує контакт не тільки з викладачем, але і спілкування всередині класу, в ході підготовки проектів. Проектна методика ґрунтується на високій комунікативності, припускає вираз учнями своїх власних думок, відчуттів, активне включення в реальну діяльність, ухвалення особистої відповідальності за просування в навчанні.
Принцип систематичності актуальний для цієї методики не тільки тому, що весь матеріал ділиться на теми і підтеми, але також і тому, що методика заснована на циклічній організації учбового процесу: кожний з передбачених циклів розрахований на певну кількість годин. Окремий цикл розглядається як закінчений самостійний період навчання, направлений на рішення певної задачі в досягненні загальної мети оволодіння англійською мовою.
Принцип самостійності відіграє дуже важливу роль в проектній методиці. Щоб довести це, потрібно розглянути суть самого поняття «проект». Проект це самостійно планована робота, що реалізовується учнями, в якій мовне спілкування вплетене інтелектуально емоційний контекст іншої діяльності (ігри, подорожі). Новизна цього підходу в тому, що учням дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття. Кожен проект співвідноситься з певною темою і розробляється протягом певного часу. Робота над проектом поєднується із створенням міцної мовної бази. А оскільки робота над проектами ведеться або самостійно, або в групі з іншими учнями, то можна говорити про принцип самостійності, як про один з основоположних.
Принципи проектної методики тісно взаємопов'язані і дуже важливі. Дана методика привчає учнів творчо мислити, самостійно плануючи свої дії,
знаходити варіанти вирішення завдань, а принципи, на яких базується дана методика, роблять можливим навчання по ній для будь-якого вікового контингенту [2]/
Наступною методикою навчання англійської мови є інтенсивна методика. В її основі лежать такі принципи:
Принцип колективної взаємодії, який є провідним в методі
активізації, найбільш відомому в інтенсивній методиці. Саме цей принцип
пов'язує цілі навчання і виховання, характеризує засоби, способи і умови учбового процесу. Для учбового процесу, в основу якого покладений цей принцип, характерним є те, що учні активно спілкуються з іншими, розширюють свої знання, удосконалюють свої уміння і навики. Між ними складаються оптимальна взаємодія і формуються колективні взаємини, які служать умовою і засобом підвищення ефективності навчання, успіх кожного з учнів залежить багато в чому від інших. Така система відносин, що складаються в учбовому колективі, розкриває і актуалізує в особистості кращі сторони, сприяє навчанню і вдосконаленню учня. Це відбувається завдяки виникаючому позитивному психологічному клімату і значною мірою впливає на кінцевий результат. Групове навчання сприяє виникненню у особистості додаткових соціально-психологічних стимулів до навчання. Крім того, активізація спілкування між учасниками учбового процесу сприяє прискоренню обміну інформацією, передачі і засвоєнню знань, прискореному формуванню навичок і вмінь. Зі всього вищесказаного можна зробити висновок, що основним засобом оволодіння предметом стає спілкування з партнерами по групі .
Принцип особистісно-орієнтованого спілкування є не менш значущим. Він заснований на впливі спілкування, його характеру, стилю на реалізацію виховних і освітніх цілей. У спілкуванні кожен співбесідник не
тільки впливає на іншого, але й піддається впливу. Спілкування є головною характеристикою колективної діяльності і діяльності особистості в колективі. Воно невіддільно і від процесу пізнання. Особистісно-рольове спілкування англійською мовою в умовах інтенсивного навчання це не фрагмент учбового процесу або методичний етап поурочного плану, а основа побудови учбово-пізнавального процесу.
Принцип рольової організації учбово-виховного процесу тісно пов'язаний з двома попередніми. Ролі і маски в групі значною мірою сприяють управлінню спілкуванням на уроці. Учбове спілкування в інтенсивному навчанні припускає наявність постійно активних суб'єктів спілкування, які не обмежуються просто сприйняттям повідомлення і реакцією на нього, а прагнуть виразити своє відношення до нього, тобто «я -маска» завжди проявляє особистісну характеристику. Рольова гра - це один з ефективних засобів створення мотиву до іншомовного спілкування учнів.
Принцип сконцентрованості в організації учбового матеріалу і учбового процесу є не тільки якісною, але і кількісною характеристикою інтенсивного методу. Сконцентрованість виявляється в різних аспектах: сконцентрованість учбового часу, сконцентрованість учбового матеріалу. Все це викликає високу насиченість і щільність спілкування, різноманітність форм роботи. Це спонукає викладачів працювати в постійному пошуку нових форм подачі матеріалу.
Принцип поліфункціональності вправ відображає специфіку системи вправ в інтенсивній методиці навчання. Мовні навики, які сформувалися в немовних умовах, неміцні. Тому найбільш продуктивно працює підхід до навчання іноземної мови, який припускає одночасне і паралельне оволодіння мовним матеріалом і мовною діяльністю. Поліфункціональність вправ дозволяє реалізувати цей підхід. У системі інтенсивної методики тренування вживання кожної даної граматичної форми здійснюється серією вправ, де в змінних ситуаціях реалізується один і той же комунікативний намір. Всі п'ять розглянутих принципів інтенсивного навчання іноземних мов забезпечують чіткий взаємозв'язок учбового предмету і учбової діяльності, і тим самим
сприяють ефективній реалізації цілей навчання. Діяльну методику також визнали придатною для використання в старших класах загальноосвітньої школи. Перший методичний принцип цієї методики можна сформулювати так:
• Принцип необхідності логічного мислення. Діяльна методика
орієнтована на понятійне, логічне мислення учнів, але допускає
можливість використання в школі з того віку, коли стає очевидним
сформоване логічне мислення. Застосування цієї методики дозволило б
систематизувати і узагальнити язиковий і мовний досвід, що є у
школярів.
• Принцип активності. При використанні діяльної методики активність
учня очевидна. Необхідність цього закладена в самій її назві. Ця
методика передбачає велику активність по попередньому оволодінню
мовними засобами і подальшим оволодінням спілкуванням на основі
наявних знань, навиків використання мовних засобів в мові.
• Принцип первинного оволодіння мовними засобами. Цей принцип
виник з того, що творці діяльної методики вважають невірним
навчання мовним засобам в процесі роботи із змістом того, що
повідомляється. Вони вважають, що це робить практично неможливим
повноцінне володіння мовними засобами.
• Принцип використання мовленнєва комунікативних одиниць.
Творці діяльної методики виділили нову мовленнєво комунікативну
мовну одиницю, що зумовило необхідність переосмислити проблему
мовного змісту навчання, перш за все принципів відбору граматичного
нання.
Методики, описані вище можна охарактеризувати спільним гаслом: „Краще навчання спілкуванню - це спілкування». І все-таки, не дивлячись на велику кількість схожих рис, неможливо не відмітити диференціацію методів, прийомів, змісту навчання іноземної мови, залежно від цілей і планованих рівнів володіння нею, від особливостей контингенту учнів і умов навчання. Звідси і витікають специфічні риси методик навчання англійської мови, про які піде мова в наступному підрозділі нашої роботи
Теоретичні засади організації навчання англійської мови в середній школі
Сучасні підходи до викладання англійської мови в середній школі.
Методика викладання англійської мови це наука, яка постійно
знаходиться у пошуку найбільш ефективного способу навчання людини мові. У сучасному світі англійська мова є мовою міжнародного спілкування, а існуючий попит на якісні послуги з навчання цій мові вимагає стрімкого розвитку методики викладання англійській мові. Кожного року створюються нові підручники, розробляються нові методики викладання, проводяться чисельні дослідження для винайдення найкращого способу навчання мові.
В даному підрозділі роботи буде коротко розглянуто історію становлення методології навчання англійської мови та охарактеризовано найбільш сучасні методичні напрямки, що використовуються в сучасному освітньому процесі.
За всю історію людства було розроблено значну кількість різних освітніх методик. Спочатку всі способи навчання іноземних мов запозичувалися з програм, розроблених для навчання так званим «мертвим мовам» - латині і грецької мови, в рамках яких практично весь освітній процес зводився до читання і перекладу.
Саме такий метод, основи якого були закладені просвітителями ще в кінці XVIII століття, оформився до середини ХХ-го під назвою граматико-перекладний метод.
Середина XX століття до кінця сімдесятих років пройшла під знаком граматико-перекладного методу, метою якого було вивчити граматику,
щоб через неї навчитися читати і розуміти тексти на іноземної мови. уроках, в основному, робили граматичні вправи і перекладали тексти на іноземну мову і навпаки. Пояснювали граматику найчастіше на рідній мові,
сварили за помилки і прагнули виправити їх всіх до єдиної. Якщо учень
не міг виправити свою помилку сам, вчитель це робив за нього. Головним недоліком цієї методики є те, що учень так і не набуває навичок мовлення, а знання граматики швидко забувається без її повного розуміння та використання.
Згідно до цього методу, оволодіння мовою є оволодіння граматикою та
словником. Процес вдосконалення розуміється як рух від однієї граматичної
схеми до іншої. Таким чином, вчитель, що планує курс за даною методикою, передусім думає про те, які граматичні схеми він хоче висвітлити. Потім, згідно до цих схем підбираються тексти, з яких виділяють окремі речення, і все це завершується перекладом: спочатку з англійської мови на рідну, потім - навпаки. Що стосується текстів, то зазвичай це так звані „штучні" тексти, в яких зміст практично не аналізується.
Не дивлячись на деякі заслужені нарікання, цей метод володіє рядом переваг. По-перше, він дійсно дозволяє засвоювати граматику на дуже високому рівні. По-друге, цей метод добре підходить для людей з сильно розвиненим логічним мисленням, для яких природно сприймати мову саме як сукупність граматичних формул.
Основним недоліком є те, що метод створює ідеальні передумови для виникнення так званого мовного бар'єру, оскільки людина в процесі навчання перестає виражати себе і починає не говорити, а комбінувати слова за допомогою деяких правил. Такий спосіб вивчення іноземних мов панував до кінця 50-х років і був практично єдиним, за допомогою якого навчали всіх.
Необхідно відзначити, що всі геніальні і феноменально освічені перекладачі
до останнього часу навчалися саме таким чином .
Свідомо-порівняльний метод. Основоположником методу є академік Л.В.Щерба. Лінгвістичне обґрунтування методу дається в дослідженнях Л.В.Щерби «Про потрійний аспект мовних явищ і про експеримент в мовознавстві», «Досвід загальної теорії лексикографії», тощо
Початкові положення свідомо-порівняльного методу ґрунтуються, перш
за все, на припущенні, що мислення у всіх мовах є однаковим, але воно
реалізується в різних мовах різними мовними засобами. Другим початковим
положенням є проблема свідомого на противагу неусвідомлюваному.
Основний принцип свідомо-порівняльного методу «через свідоме
оволодіння мовою до несвідомого».
Загальні принципи свідомо-порівняльного методу: осмислення правила, а не механічне вироблення навику; усвідомлюване оволодіння мовою. Велику роль відіграє правильний розподіл вправ в часі, яке запобігає інтерферуючому впливу рідної мови, знання, що засвоюються в результаті виконання власних дій, мотивація діяльності, створення проблемної ситуації і вирішення проблеми.
Методичні принципи свідомо-порівняльного методу (усвідомлення мовних явищ у порядку їх засвоєння та способів їх використання, зв'язок змісту з мовною формою, порівняльне вивчення мовних явищ, одночасний розвиток всіх видів мовної діяльності, розмежування активного і пасивного мовного матеріалу, навчання на аналізі помилок) направлені на свідоме оволодіння мовою
Аудіолінгвальний метод. Цей метод вивчення іноземної мови був розроблений у 40-х-50-х роках минулого століття. Джерела методу: біхевіоризм в психології та структуральна лінгвістика. Засновником цього методу є лінгвіст-структураліст Ч. Фріз та методист Р.Ладо.
Його сутність полягає в наступному: на першому етапі навчання учень багато разів повторює почуте вслід за викладачем або фонограмою. І лише починаючи з другого рівня, йому дозволяється говорити одну - дві фрази від себе, все інше складається з повторів.
Разом з аудіолінгвальним методом з'явились лінгафонні курси і лінгафонні класи. Кожна пристойна школа повинна була мати свій лінгафонний кабінет, в якому учні в навушниках робили нескінченні і нудні лабораторні роботи: по запропонованому зразку необхідно було проводити
механічні заміни в структурі пропозиції. Заняття було як нудним, так і безперспективним, оскільки зворотний зв'язок практично був відсутній. Прихильники аудіолінгвального методу вважали, що потрібно заучувати
граматичні і фразеологічні структури мови шляхом багатократного
повторення їх в готових навчальних діалогах, і тоді в потрібний момент учень вживатиме їх автоматично. Проте досвід показує, що в реальній ситуації людина, як правило, не може своєчасно і влучно вжити колись запам'ятовану ним фразу або оборот
До недоліків методу зазвичай відносять наступні: пасивна роль того учня, мало уваги приділяється значенню, немає взаємодії і обговорення змісту. Для методу характерне нетерпиме відношення до помилок учнів, тоді як помилки є важливим етапом засвоєння. Найголовнішим недоліком аудіолінгвального методу є відсутність зворотного зв'язку з носієм мови, неможливість в повсякденному спілкуванні обходитися тільки завченими фразами і оборотами.
Метод свідомого оволодіння кодом. Метод виник в 60-ті роки. Основоположник даного методу американський лінгвіст Н.Хомський. На думку Хомського, центральним об'єктом лінгвістики повинна стати здатність носія мови створювати граматично правильні послідовності мовлення і не створювати граматично неправильні. Граматика при цьому стає набором
правил поведінки з символами абстрактної моделі, які лише на останньому етапі замінюються конкретними фонемами, морфемами, словами. Можна перерахувати наступні принципи, характерні для даного методу:
- частота зіставлення одного матеріалу з іншим важливіша, ніж частота його
ізольованого повторення;
- чим більше смислове навантаження матеріалу, з яким працює учень, тим
легше він зберігається в пам'яті;
матеріали, представлені візуально, заучуються легше, ніж аналогічні матеріали, що сприймаються на слух;
- свідоме приділення уваги істотним рисам мови і їх розуміння полегшує
навчання. Більш важливим вважається розуміння, а не копіювання структури.
При поясненні граматики за основу беруть основні моделі речення. Опрацювання матеріалу відбувається за допомоги вправ, які націлюють учнів на самостійне створення речень .
Метод Гаттеньо (The Silent Way). Метод розроблений відомим представником когнітивізму Гаттеньо. Основна ідея полягає в тому, що мозок здатний активно створювати внутрішні критерії при навчанні.
Гаттеньо вважав, що у учнів слід розвивати самостійність, автономність і відповідальність, вони повинні співпрацювати один з одним в процесі вирішення мовних завдань. Навчаючи вимові на початкових рівнях, він користується складними кольоровими таблицями, на яких кожен колір або символ позначає певний звук, і так презентує нові слова. Наприклад, щоб сказати слово «tаble», потрібно спочатку показати квадратик, що позначає звук «т», потім - квадратик, що позначає звук «ей» і так далі. Таким чином, маніпулюючи в процесі навчання квадратиками, паличками і подібними до них умовними позначеннями, учень просувається до наміченої цілі, відпрацьовує пройдений матеріал з своїми однокласниками. Перевага даного методу в тому, що рівень знання мови викладача практично не впливає на рівень знання мови учня, і в решті решт може статися так, що учень вивчить мову краще, ніж його вчитель. Крім того, в процесі навчання учень має змогу до вільного самовираження
Метод фізичної реакції (Тotal Physical Response). Основне правило цього методу стверджує: не можна зрозуміти те, що людина не пропустила через себе. Метод був розроблений Джеймсом Ашером, психологом з Каліфорнії. Згідно даного метода саме учень на перших стадіях навчання не говорить нічого. Спочатку він повинен отримати достатню кількість знань, які йдуть в пасив. Протягом перших двадцяти уроків учень постійно слухає іноземну мову, він щось читає, але не говорить при цьому жодного слова на мові, що вивчається. Потім, в процесі навчання наступає період, коли він вже
повинен реагувати на почуте або прочитане - але реагувати тільки дією. Починається все з вивчення слів, що означають фізичні рухи. Так, наприклад, коли вивчають слово «встати», всі встають, «сісти» -- сідають і так далі. І тільки потім, коли учень накопичив досить багато інформації (спочатку
слухав, потім рухався), він стає готовим до того, щоб почати говорити. Хороший цей метод, перш за все тим, що учень в процесі навчання відчуває себе досить комфортно. Необхідний ефект досягається тим, що всю отриману інформацію людина пропускає через себе
Емоційно-смисловий метод. У джерел емоційно-смислового методу вивчення іноземної мови знаходиться болгарський психіатр Лозанов, який працював з пацієнтами за власним методом психокорекції. Він створював так звані „групи за інтересами", а вивчення іноземної мови було медичним інструментом. Напрацювання Лоза нова активно використовуються в сучасному процесі навчання англійської мови.
Школа Китайгородської вже 25 років працює за методикою Лозанова,
поєднаною з фундаментальним курсом, який може використовуватись і в процесі навчання дітей. Вона є модифікацією методу Лозанова з великим нахилом на граматику. Прихильники методу вважають, що за рахунок техніки релаксацій і спільної роботи в групі відбувається активізація можливостей людської психіки. Групі, що знаходиться в стані релаксації, показують діалоги на мові, що вивчається. Учні їх слухають, багато разів повторюють, потім використовують все більш самостійно в запропонованих ситуаціях. Діалоги осмислюються кожним учнем, при цьому відбувається закріплення за ними ролей. Метод вимагає дуже високої технічної оснащеності учбового приміщення і хорошої підготовки викладача
На даному етапі розвитку методики навчання англійської мови найбільше застосування знайшли комунікативно орієнтовані концепції. Серед них найбільшою популярністю користуються комунікативна, проектна, інтенсивна і діяльна методики.
Декілька слів про історію їх появи, розвитку і основних положеннях.
Висунення іншомовної культури як мети навчання викликало появу питання про необхідність створення нової методичної системи, яка могла б забезпечити досягнення цієї мети найбільш ефективним і раціональним способом. Тоді колектив кафедри іноземних мов Липецького державного
педагогічного інституту роками вів розробку принципів комунікативної методики. Логіка розробки комунікативної методики і призвела до остаточного висунення іншомовної культури як мети навчання іноземних мов в школі. А подібна система може бути побудована тільки на комунікативній основі.
Крім того, як показала практика використання комунікативної методики, вона забезпечує не тільки засвоєння іноземної мови як засобу спілкування, але і розвиток всебічних якостей особистості учнів. Комунікативний метод з'явився основою для створення підручників по англійській мові в середній школі.
Викладання іноземних мов, будучи складеною частиною загальної системи освіти, підкоряється основним тенденціям розвитку цієї системи. Найбільш очевидне це виражається в методах навчання.
У останні два десятиліття в освіті формується така тенденція, як проектна. Це поняття було сформульовано в контексті програми перебудови освіти, запропонованої в кінці 70-х років Королівським коледжем мистецтв Великобританії. Воно тісно пов'язане з проектною культурою, яка виникла як результат об'єднання гуманітарно-художнього і науково-технічного напрямів в освіті.
Проектна культура є тією загальною формулою, в якій реалізується мистецтво планування, винаходу, творення, виконання і оформлення, і яка визначається як проектування
Опановувавши культуру проектування, школяр привчається творчо мислити, самостійно планувати свої дії, прогнозувати можливі варіанти, вирішення завдань, що стоять перед ним, реалізовуючи при цьому засвоєні ним засоби і способи діяльності. Культура проектування входить зараз в
багато сфер освітньої практики у вигляді проектних методів і проектних методик навчання. Проектний метод активно включається і в навчання іноземних мов. Яскравим прикладом застосування проектного методу є підручник «Рproject English», опублікований в 1985 році видавництвом Оксфордського університету. Автор курсу Т. Хатчінсон, фахівець в областікомунікативного навчання граматиці [2].
В сучасних умовах швидкого розвитку науки і техніки проблема
переходу на інтенсивний шлях розвитку стоїть і розв'язується у всіх сферах суспільства і на всіх етапах формування фахівців. Також актуальна вона і для
навчання іноземних мов. Пошуки оптимальних шляхів вирішення цього питання, ще у 60-70-х роках викликали появу сугестивного методу, який ми вже коротко розглянули вище. Сугестія використовується як засіб активізації резервних психічних можливостей в учбовому процесі, зокрема, при навчанні іноземних мов.
Ідеї Г. Лозанова з'явилися відправним пунктом для побудови ряду методичних систем інтенсивного навчання іноземних мов. Спочатку модель інтенсивного навчання іноземних мов розроблялася для застосування дорослого контингенту учнів в умовах короткострокових курсів, але надалі досвід успішної реалізації інтенсивного методу навчання і в інших умовах був позитивним.
В даний час інтенсивне навчання іноземних мов реалізується в різних методичних системах, що розвиваються, знов створюються і діють. Це обумовлено різноманіттям конкретних цілей навчання іноземної мови різного контингенту учнів, а також різноманіттям умов навчання (сітка учбового часу, їх кількість, наповнюваність класу)
Діяльна методика навчання англійської мови має своєю основою діяльну концепцію навчання, представлену теорією поетапного формування розумових дій. Спираючись на цю теорію, впродовж декількох років, велася розробка технології навчання, яку потім назвали діяльною методикою.
Робота велася під керівництвом професора П.Я.Гальперіна і доцента І.І. Ільясова.
По суті, діяльна методика співвідноситься з діяльним підходом, в основі якого лежить ідея про активність об'єкту, що пізнає, про навчання як активну, свідому, творчу діяльність. Дана методика припускає навчання спілкуванню в єдності всіх його функцій: регулятивної, пізнавальної, ціннісно - орієнтаційної, етичної. Вона може використовуватися як в роботі з дорослим контингентом, так і в середній школі. У 80-ті роки з'явився так званий комунікативний метод, основна ціль якого навчити людину спілкуватись, зробити так, щоб її мова була зрозумілою для співбесідника. У відповідності до цієї методики, досягнути цього ефекту можливо, якщо навчання людини відбуватиметься у так званих „природних умовах" - природних, передусім, з точки зору здорового глузду. Так, наприклад, питання викладача „Що це" із вказівкою на предмет може вважатись природнім лише у випадку, якщо викладач дійсно не знає, що це за предмет
Той метод, який називається комунікативним у наш час за своєю сутністю вже не є таким, як описано вище, але переслідує подібну мету - навчити людину (учня) спілкуватись. Сучасний комунікативний метод є поєднанням багатьох способів навчання іноземної мови і знаходиться на верхівці еволюційної піраміди різноманітних освітніх методик.