Методика викладання англійської мови це наука, яка постійно
знаходиться у пошуку найбільш ефективного способу навчання людини мові. У сучасному світі англійська мова є мовою міжнародного спілкування, а існуючий попит на якісні послуги з навчання цій мові вимагає стрімкого розвитку методики викладання англійській мові. Кожного року створюються нові підручники, розробляються нові методики викладання, проводяться чисельні дослідження для винайдення найкращого способу навчання мові.
В даному підрозділі роботи буде коротко розглянуто історію становлення методології навчання англійської мови та охарактеризовано найбільш сучасні методичні напрямки, що використовуються в сучасному освітньому процесі.
За всю історію людства було розроблено значну кількість різних освітніх методик. Спочатку всі способи навчання іноземних мов запозичувалися з програм, розроблених для навчання так званим «мертвим мовам» - латині і грецької мови, в рамках яких практично весь освітній процес зводився до читання і перекладу.
Саме такий метод, основи якого були закладені просвітителями ще в кінці XVIII століття, оформився до середини ХХ-го під назвою граматико-перекладний метод.
Середина XX століття до кінця сімдесятих років пройшла під знаком граматико-перекладного методу, метою якого було вивчити граматику,
щоб через неї навчитися читати і розуміти тексти на іноземної мови. уроках, в основному, робили граматичні вправи і перекладали тексти на іноземну мову і навпаки. Пояснювали граматику найчастіше на рідній мові,
сварили за помилки і прагнули виправити їх всіх до єдиної. Якщо учень
не міг виправити свою помилку сам, вчитель це робив за нього. Головним недоліком цієї методики є те, що учень так і не набуває навичок мовлення, а знання граматики швидко забувається без її повного розуміння та використання.
Згідно до цього методу, оволодіння мовою є оволодіння граматикою та
словником. Процес вдосконалення розуміється як рух від однієї граматичної
схеми до іншої. Таким чином, вчитель, що планує курс за даною методикою, передусім думає про те, які граматичні схеми він хоче висвітлити. Потім, згідно до цих схем підбираються тексти, з яких виділяють окремі речення, і все це завершується перекладом: спочатку з англійської мови на рідну, потім - навпаки. Що стосується текстів, то зазвичай це так звані „штучні" тексти, в яких зміст практично не аналізується.
Не дивлячись на деякі заслужені нарікання, цей метод володіє рядом переваг. По-перше, він дійсно дозволяє засвоювати граматику на дуже високому рівні. По-друге, цей метод добре підходить для людей з сильно розвиненим логічним мисленням, для яких природно сприймати мову саме як сукупність граматичних формул.
Основним недоліком є те, що метод створює ідеальні передумови для виникнення так званого мовного бар'єру, оскільки людина в процесі навчання перестає виражати себе і починає не говорити, а комбінувати слова за допомогою деяких правил. Такий спосіб вивчення іноземних мов панував до кінця 50-х років і був практично єдиним, за допомогою якого навчали всіх.
Необхідно відзначити, що всі геніальні і феноменально освічені перекладачі
до останнього часу навчалися саме таким чином .
Свідомо-порівняльний метод. Основоположником методу є академік Л.В.Щерба. Лінгвістичне обґрунтування методу дається в дослідженнях Л.В.Щерби «Про потрійний аспект мовних явищ і про експеримент в мовознавстві», «Досвід загальної теорії лексикографії», тощо
Початкові положення свідомо-порівняльного методу ґрунтуються, перш
за все, на припущенні, що мислення у всіх мовах є однаковим, але воно
реалізується в різних мовах різними мовними засобами. Другим початковим
положенням є проблема свідомого на противагу неусвідомлюваному.
Основний принцип свідомо-порівняльного методу «через свідоме
оволодіння мовою до несвідомого».
Загальні принципи свідомо-порівняльного методу: осмислення правила, а не механічне вироблення навику; усвідомлюване оволодіння мовою. Велику роль відіграє правильний розподіл вправ в часі, яке запобігає інтерферуючому впливу рідної мови, знання, що засвоюються в результаті виконання власних дій, мотивація діяльності, створення проблемної ситуації і вирішення проблеми.
Методичні принципи свідомо-порівняльного методу (усвідомлення мовних явищ у порядку їх засвоєння та способів їх використання, зв'язок змісту з мовною формою, порівняльне вивчення мовних явищ, одночасний розвиток всіх видів мовної діяльності, розмежування активного і пасивного мовного матеріалу, навчання на аналізі помилок) направлені на свідоме оволодіння мовою
Аудіолінгвальний метод. Цей метод вивчення іноземної мови був розроблений у 40-х-50-х роках минулого століття. Джерела методу: біхевіоризм в психології та структуральна лінгвістика. Засновником цього методу є лінгвіст-структураліст Ч. Фріз та методист Р.Ладо.
Його сутність полягає в наступному: на першому етапі навчання учень багато разів повторює почуте вслід за викладачем або фонограмою. І лише починаючи з другого рівня, йому дозволяється говорити одну - дві фрази від себе, все інше складається з повторів.
Разом з аудіолінгвальним методом з'явились лінгафонні курси і лінгафонні класи. Кожна пристойна школа повинна була мати свій лінгафонний кабінет, в якому учні в навушниках робили нескінченні і нудні лабораторні роботи: по запропонованому зразку необхідно було проводити
механічні заміни в структурі пропозиції. Заняття було як нудним, так і безперспективним, оскільки зворотний зв'язок практично був відсутній. Прихильники аудіолінгвального методу вважали, що потрібно заучувати
граматичні і фразеологічні структури мови шляхом багатократного
повторення їх в готових навчальних діалогах, і тоді в потрібний момент учень вживатиме їх автоматично. Проте досвід показує, що в реальній ситуації людина, як правило, не може своєчасно і влучно вжити колись запам'ятовану ним фразу або оборот
До недоліків методу зазвичай відносять наступні: пасивна роль того учня, мало уваги приділяється значенню, немає взаємодії і обговорення змісту. Для методу характерне нетерпиме відношення до помилок учнів, тоді як помилки є важливим етапом засвоєння. Найголовнішим недоліком аудіолінгвального методу є відсутність зворотного зв'язку з носієм мови, неможливість в повсякденному спілкуванні обходитися тільки завченими фразами і оборотами.
Метод свідомого оволодіння кодом. Метод виник в 60-ті роки. Основоположник даного методу американський лінгвіст Н.Хомський. На думку Хомського, центральним об'єктом лінгвістики повинна стати здатність носія мови створювати граматично правильні послідовності мовлення і не створювати граматично неправильні. Граматика при цьому стає набором
правил поведінки з символами абстрактної моделі, які лише на останньому етапі замінюються конкретними фонемами, морфемами, словами. Можна перерахувати наступні принципи, характерні для даного методу:
- частота зіставлення одного матеріалу з іншим важливіша, ніж частота його
ізольованого повторення;
- чим більше смислове навантаження матеріалу, з яким працює учень, тим
легше він зберігається в пам'яті;
матеріали, представлені візуально, заучуються легше, ніж аналогічні матеріали, що сприймаються на слух;
- свідоме приділення уваги істотним рисам мови і їх розуміння полегшує
навчання. Більш важливим вважається розуміння, а не копіювання структури.
При поясненні граматики за основу беруть основні моделі речення. Опрацювання матеріалу відбувається за допомоги вправ, які націлюють учнів на самостійне створення речень .
Метод Гаттеньо (The Silent Way). Метод розроблений відомим представником когнітивізму Гаттеньо. Основна ідея полягає в тому, що мозок здатний активно створювати внутрішні критерії при навчанні.
Гаттеньо вважав, що у учнів слід розвивати самостійність, автономність і відповідальність, вони повинні співпрацювати один з одним в процесі вирішення мовних завдань. Навчаючи вимові на початкових рівнях, він користується складними кольоровими таблицями, на яких кожен колір або символ позначає певний звук, і так презентує нові слова. Наприклад, щоб сказати слово «tаble», потрібно спочатку показати квадратик, що позначає звук «т», потім - квадратик, що позначає звук «ей» і так далі. Таким чином, маніпулюючи в процесі навчання квадратиками, паличками і подібними до них умовними позначеннями, учень просувається до наміченої цілі, відпрацьовує пройдений матеріал з своїми однокласниками. Перевага даного методу в тому, що рівень знання мови викладача практично не впливає на рівень знання мови учня, і в решті решт може статися так, що учень вивчить мову краще, ніж його вчитель. Крім того, в процесі навчання учень має змогу до вільного самовираження
Метод фізичної реакції (Тotal Physical Response). Основне правило цього методу стверджує: не можна зрозуміти те, що людина не пропустила через себе. Метод був розроблений Джеймсом Ашером, психологом з Каліфорнії. Згідно даного метода саме учень на перших стадіях навчання не говорить нічого. Спочатку він повинен отримати достатню кількість знань, які йдуть в пасив. Протягом перших двадцяти уроків учень постійно слухає іноземну мову, він щось читає, але не говорить при цьому жодного слова на мові, що вивчається. Потім, в процесі навчання наступає період, коли він вже
повинен реагувати на почуте або прочитане - але реагувати тільки дією. Починається все з вивчення слів, що означають фізичні рухи. Так, наприклад, коли вивчають слово «встати», всі встають, «сісти» -- сідають і так далі. І тільки потім, коли учень накопичив досить багато інформації (спочатку
слухав, потім рухався), він стає готовим до того, щоб почати говорити. Хороший цей метод, перш за все тим, що учень в процесі навчання відчуває себе досить комфортно. Необхідний ефект досягається тим, що всю отриману інформацію людина пропускає через себе
Емоційно-смисловий метод. У джерел емоційно-смислового методу вивчення іноземної мови знаходиться болгарський психіатр Лозанов, який працював з пацієнтами за власним методом психокорекції. Він створював так звані „групи за інтересами", а вивчення іноземної мови було медичним інструментом. Напрацювання Лоза нова активно використовуються в сучасному процесі навчання англійської мови.
Школа Китайгородської вже 25 років працює за методикою Лозанова,
поєднаною з фундаментальним курсом, який може використовуватись і в процесі навчання дітей. Вона є модифікацією методу Лозанова з великим нахилом на граматику. Прихильники методу вважають, що за рахунок техніки релаксацій і спільної роботи в групі відбувається активізація можливостей людської психіки. Групі, що знаходиться в стані релаксації, показують діалоги на мові, що вивчається. Учні їх слухають, багато разів повторюють, потім використовують все більш самостійно в запропонованих ситуаціях. Діалоги осмислюються кожним учнем, при цьому відбувається закріплення за ними ролей. Метод вимагає дуже високої технічної оснащеності учбового приміщення і хорошої підготовки викладача
На даному етапі розвитку методики навчання англійської мови найбільше застосування знайшли комунікативно орієнтовані концепції. Серед них найбільшою популярністю користуються комунікативна, проектна, інтенсивна і діяльна методики.
Декілька слів про історію їх появи, розвитку і основних положеннях.
Висунення іншомовної культури як мети навчання викликало появу питання про необхідність створення нової методичної системи, яка могла б забезпечити досягнення цієї мети найбільш ефективним і раціональним способом. Тоді колектив кафедри іноземних мов Липецького державного
педагогічного інституту роками вів розробку принципів комунікативної методики. Логіка розробки комунікативної методики і призвела до остаточного висунення іншомовної культури як мети навчання іноземних мов в школі. А подібна система може бути побудована тільки на комунікативній основі.
Крім того, як показала практика використання комунікативної методики, вона забезпечує не тільки засвоєння іноземної мови як засобу спілкування, але і розвиток всебічних якостей особистості учнів. Комунікативний метод з'явився основою для створення підручників по англійській мові в середній школі.
Викладання іноземних мов, будучи складеною частиною загальної системи освіти, підкоряється основним тенденціям розвитку цієї системи. Найбільш очевидне це виражається в методах навчання.
У останні два десятиліття в освіті формується така тенденція, як проектна. Це поняття було сформульовано в контексті програми перебудови освіти, запропонованої в кінці 70-х років Королівським коледжем мистецтв Великобританії. Воно тісно пов'язане з проектною культурою, яка виникла як результат об'єднання гуманітарно-художнього і науково-технічного напрямів в освіті.
Проектна культура є тією загальною формулою, в якій реалізується мистецтво планування, винаходу, творення, виконання і оформлення, і яка визначається як проектування
Опановувавши культуру проектування, школяр привчається творчо мислити, самостійно планувати свої дії, прогнозувати можливі варіанти, вирішення завдань, що стоять перед ним, реалізовуючи при цьому засвоєні ним засоби і способи діяльності. Культура проектування входить зараз в
багато сфер освітньої практики у вигляді проектних методів і проектних методик навчання. Проектний метод активно включається і в навчання іноземних мов. Яскравим прикладом застосування проектного методу є підручник «Рproject English», опублікований в 1985 році видавництвом Оксфордського університету. Автор курсу Т. Хатчінсон, фахівець в областікомунікативного навчання граматиці [2].
В сучасних умовах швидкого розвитку науки і техніки проблема
переходу на інтенсивний шлях розвитку стоїть і розв'язується у всіх сферах суспільства і на всіх етапах формування фахівців. Також актуальна вона і для
навчання іноземних мов. Пошуки оптимальних шляхів вирішення цього питання, ще у 60-70-х роках викликали появу сугестивного методу, який ми вже коротко розглянули вище. Сугестія використовується як засіб активізації резервних психічних можливостей в учбовому процесі, зокрема, при навчанні іноземних мов.
Ідеї Г. Лозанова з'явилися відправним пунктом для побудови ряду методичних систем інтенсивного навчання іноземних мов. Спочатку модель інтенсивного навчання іноземних мов розроблялася для застосування дорослого контингенту учнів в умовах короткострокових курсів, але надалі досвід успішної реалізації інтенсивного методу навчання і в інших умовах був позитивним.
В даний час інтенсивне навчання іноземних мов реалізується в різних методичних системах, що розвиваються, знов створюються і діють. Це обумовлено різноманіттям конкретних цілей навчання іноземної мови різного контингенту учнів, а також різноманіттям умов навчання (сітка учбового часу, їх кількість, наповнюваність класу)
Діяльна методика навчання англійської мови має своєю основою діяльну концепцію навчання, представлену теорією поетапного формування розумових дій. Спираючись на цю теорію, впродовж декількох років, велася розробка технології навчання, яку потім назвали діяльною методикою.
Робота велася під керівництвом професора П.Я.Гальперіна і доцента І.І. Ільясова.
По суті, діяльна методика співвідноситься з діяльним підходом, в основі якого лежить ідея про активність об'єкту, що пізнає, про навчання як активну, свідому, творчу діяльність. Дана методика припускає навчання спілкуванню в єдності всіх його функцій: регулятивної, пізнавальної, ціннісно - орієнтаційної, етичної. Вона може використовуватися як в роботі з дорослим контингентом, так і в середній школі. У 80-ті роки з'явився так званий комунікативний метод, основна ціль якого навчити людину спілкуватись, зробити так, щоб її мова була зрозумілою для співбесідника. У відповідності до цієї методики, досягнути цього ефекту можливо, якщо навчання людини відбуватиметься у так званих „природних умовах" - природних, передусім, з точки зору здорового глузду. Так, наприклад, питання викладача „Що це" із вказівкою на предмет може вважатись природнім лише у випадку, якщо викладач дійсно не знає, що це за предмет
Той метод, який називається комунікативним у наш час за своєю сутністю вже не є таким, як описано вище, але переслідує подібну мету - навчити людину (учня) спілкуватись. Сучасний комунікативний метод є поєднанням багатьох способів навчання іноземної мови і знаходиться на верхівці еволюційної піраміди різноманітних освітніх методик.
Сучасні підходи до викладання англійської мови в середній школі.
